Леся украинка давня весна ноты

REALITY, gig, WAW и т.п.). Желающие получить нормальную

версию или готовую фонограмму а также плюсовую запись —

Сл. Леся Українка
Муз. Юлія Лв»юк
Аранжування — Володимир Музиченко

Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.

Я думала: «Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна».

Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.

Источник

Леся Украинка. Давня весна

Оригинал:
Була весна весела, щедра, мила.
Промінням грала, сипала квітки.
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: «Весна для всіх настала.
Дарунки всім несе вона, ясна.
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна».
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки.
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.

Перевод:
Была весна весёлой, щедрой, милой,
Цветы дарила и игру огней,
Она летела быстро, как стокрыла,
И следом пташки певчие за ней.
Всё Ожило, и всё вокруг звучало —
Зелёный шум, веселья звук сполна!
Всё пело, и смеялось, и журчало.
А я лежала брошена, больна.
Я думала: весна для всех настала,
Одарит всех пресветлая, она.
Лишь для меня подарка не достала,
Меня забыла в радости весна.
Нет, не забыла! И в моё окошко
Ветвь яблони заглядывает вдруг.
Листок зелёный помигал немножко,
И белые цветы летят вокруг.
Влетел и ветер, в хате моей тесной
Он пел про волю, данную весной,
Его поддерживали птичьи песни,
И милый лес прислал мне отклик свой.
Моя душа вовеки не забудет
Того подарка, что весна дала;
Такой весны не было и не будет,
Как та была, что за окном цвела.
11.11.13

Источник

Давня весна

Була весна весела, щедра, мила,

Промінням грала, сипала квітки,

Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло –

Зелений шум, веселая луна!

Співало все, сміялось і бриніло,

А я лежала хвора й самотна.

Я думала: «Весна для всіх настала,

Дарунки всім несе вона, ясна,

Для мене тільки дару не придбала,

Мене забула радісна весна».

Ні, не забула! У вікно до мене

Заглянули від яблуні гілки,

Замиготіло листячко зелене,

Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер, і в тісній хатині

Він про весняну волю заспівав,

А з ним прилинули пісні пташині,

І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа ніколи не забуде

Того дарунку, що весна дала;

Весни такої не було й не буде,

Як та була, що за вікном цвіла.

Примітки

Подається за виданням : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 121.

Поезію вперше надруковано у циклі «Мелодії» (збірка «Думи і мрії»). Дата спільна для всього циклу – 1893 – 1894. Зберігся ранній автограф (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 11, стор. 81 – 83).

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

Розмістіть посилання на цю сторінку
у своєму сайті / блозі / etc.

Скопіюйте код з поля «Код для вставки» і вставте його на своїй сторінці. Змініть його відповідно до ваших потреб.

Рекомендуйте цю сторінку своїм друзям
через соціальні мережі

© 2006 – 2021 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі), автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Число завантажень : 248 027

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter .

Источник

Давняя весна. Леся Украинка

“Давня весна” Леся Українка

Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.

Я думала: “Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна”.

Ни, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер, і в тесній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.

Была весна весёлой, щедрой, милой,
Лучом играла, сыпала цветы,
Она летела быстро, как стокрыла,
За ней летели птицы с высоты!

Всё ожило и всё загомонило —
Зелёный шум, весёлая луна!
Всё пело, и смеялось, и искрило,
А я болела, я была одна.

Я думала: “Весна для всех настала,
Подарки всем несёт теперь она,
Но дара для меня ей не достало,
Меня забыла светлая весна”.

Нет, не забыла! И в моём окошке
На ветках яблони увиделись цветки,
Листва зелёная встряхнулась осторожно,
Посыпались метелью лепестки.

И ветер прилетел, и в хате тесной
Про волю вешнюю он начал песню петь.
К нему взлетел и птичий звон чудесный,
И луг просил его к себе лететь.

Моя душа отныне не забудет
Того подарка, что весна дала;
И не было такой, да и не будет,
Как та весна, что за окном цвела. (Май 2020)

Источник

Леся Українка «Давня весна» Аналіз вірша

ДАВНЯ ВЕСНА

Була весна весела, щедра, мила,

Промінням грала, сипала квітки,

Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло —

Зелений шум, веселая луна!

Співало все, сміялось і бриніло,

А я лежала хвора й самотна.

Я думала: «весно для всіх настала,

Дарунки, всім несе вона, ясна,

Для мене тільки дару не придбала,

Мене забула радісна весна».

Ні, не забула! У вікно до мене

Заглянули від яблуні гілки,

Замиготіло листячко зелене,

Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер, і в тісній хатині

Він про весняну волю заспівав.

А з ним прилинули пісні пташині,

І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа ніколи не забуде

Того дарунку, що весна дала;

Весни такої не було й не буде,

Як та була, що за вікном цвіла.

Вірш «Давня весна» Леся Українка написала в 1894 p. Він увійшов до другої збірки поетеси «Думи і мрії», циклу «Мелодії» (цикл складається з 12 творів, більшість із яких має автобіографічний характер).

Рід літератури: лірика.

Вид лірики: інтимна та пейзажна.

Жанр: вірш.

Тема: зображення благотворного впливу приходу весни на ліричну героїню, яка занедужала.

Ідея: заклик бути оптимістом та жити в гармонії з природою.

Основна думка: «Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала».

Основний мотив: гармонійна єдність людини та природи утверджує оптимізм.

Композиція.

Експозиція: «була весна. ».

Зав’язка: буяння весняної природи та самотність хворої ліричної героїні.

Кульмінація: заглянула «у вікно до мене» весняна краса.

Розв’язка: «моя душа ніколи не забуде того дарунку».

Художні засоби.

Епітети: «весна весела, щедра, мила», «летіла хутко», «співучії пташки», «зелений шум», «веселая луна», «весна ясна», «радісна весна», «білесенькі квітки», «в тісній хатині», «весняна воля», «любий гай».

Порівняння: «летіла хутко, мов стокрила».

Персоніфікація: «весна…промінням грала, сипала квітки,…летіла хутко», «усе загомоніло — зелений шум, веселая луна», «весна…друнки всім несе…, дару не придбала, мене забула», «весна … не забула», «заглянули… гілки», «замиготіло листячко», «вітер … заспівав», «прилинули пісні», «гай свій відгук з ним прислав», «душа… не забуде», «весна дала, … за вікном цвіла».

Риторичні оклики:

«Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки!»

«Все ожило, усе загомоніло —

Зелений шум, веселая луна!»

Риторичне ствердження: « Весни такої не було й не буде, я к та була, що за вікном цвіла ».

Заперечення: «Мене забула радісна весна» — «Ні, не забула!»; «Весни такої не було й не буде» — «Як та була»; «Дарунки всім несе» — «Для мене тільки дару не придбала».

Антитеза (протиставлення):

«Співало все, сміялось і бриніло,

я лежала хвора и самотна».

Синоніми: ожило, загомоніло; співало, бриніло.

Пестливі слова: листячко, білесенькі.

Художні образи: весна (пробудження, молодість), природа (радість та краса), дарунки (приємність, сподівання), любий гай (рідна земля), весняна воля (заклик до активного життя), пісні (радіти життю), вікно моєї хатини (привіт зі щасливого світу).

Зорові образи: весна-дівчина сипала квітки, співучії пташки, природа ожила, дарунки, яблуневі гілки, листячко зелене, вікно моєї хатини, гай, цвіт.

Образи кольорів: зелений шум дерев, листячко зелене, білесенькі квітки.

Слухові образи: співучії пташки, весела луна, усе загомоніло, зелений шум, співало все, сміялось і бриніло, прилинув вітер … заспівав, пісні пташині.

Віршований розмір: п’ятистопний ямб.

Бу |ла | вес | на | ве | се| ла,|щед |ра, | ми |ла,

Про |мі |нням| гра | ла, | си |па |ла |квіт | ки,

Во |на |ле |ті |ла |хут|ко, | мов |сто |кри |ла,

За | не |ю |вслід| спі |ву |чі | ї |пта | шки!

U_ / U_ / U_ / U_ / U_ / U

U_ / U_ / U_ / U_ / U_

U_ / U_ / U_ / U_ / U_ / U

U_ / U_ / U_ / U_ / U_

Римування: АБАБ (перехресне)

Все ожило, усе загомоніло —

Зелений шум, веселая луна!

Співало все, сміялось і бриніло,

я лежала хвора и самотна.

Рими: мила – стокрила, квітки – пташки, загомоніло – бриніло, луна – самотна, настала – придбала, ясна – весна, мене – зелене, гілки – квітки, хатині – пташині, заспівав – прислав, забуде – буде, дала – цвіла.

Источник