Вербальна нота вимоги до її складання

Дипломатичний протокол та етикет — Сагайдак О. П. — Зразки вербальних нот

Етика та Естетика / Дипломатичний протокол та етикет — Сагайдак О. П.

До речі, текст ноти може коригуватися залежно від стану відносин з країною посла, якому вона надсилається.

Дипломатичне листування постійно розвивається і відходить від традиційних норм. У нинішніх умовах динамічного світового розвитку, у спілкуванні глав держав та урядів, міністерств закордонних справ усе більше утверджується практика обміну особистими листами, посланнями з найважливіших проблем світової політики. З формальної точки зору, ці документи можна зарахувати до категорії особистих нот, але, зважаючи на високе становище як відправника, так і отримувача, а також на важливість змісту цих документів, їх прийнято виділяти в окремий вид дипломатичного листування. У цих документах, як і в особистих нотах, витримуються протокольні звернення і заключний комплімент, наприклад: «Вельмишановний пане Президент» і закінчення «З повагою» або «З глибокою повагою».

Зразок особистої ноти про вручення вірчих грамот

Найпоширенішим документом дипломатичного листування в сучасному світі є вербальні ноти, за допомогою яких міністерства закордонних справ і посольства ведуть між собою офіційні діалоги. Раніше, за свідченням англійського дипломата Б. Сатоу, перевага надавалася особистим нотам, бо вербальна нота вважалась «досить сухою за тоном» [4, с. 76].

Сьогодні ж вербальні ноти використовуються широко, особливо у двосторонніх відносинах. У них викладаються найрізноманітніші проблеми політичного, економічного, науково-технічного, гуманітарного характеру. Вербальними нотами здійснюються запити про візи, повідомляється про дорожньо-транспортні пригоди за участю співробітників посольств, доводиться до відома посольств інформація представницького (протокольного) характеру (про організацію поїздки дипломатів по країні, про запрошення дипломатів на найрізноманітніші заходи — з нагоди національних свят, Нового року, зустрічі з керівником держави тощо).

Вербальні ноти застосовуються для оформлення домовленості щодо розв’язання найрізноманітніших проблем двосторонніх відносин. Текст вербальних нот складається від третьої особи, друкується на нотному бланку, має вихідний номер і дату відправлення, після тексту ставиться печатка МЗС або дипломатичного представництва, нота не підписується. Надзвичайно важливо, щоб зображений на печатці герб мав правильне положення. Глави деяких дипломатичних місій у кінці тексту вербальної ноти або на печатці ставлять свої ініціали. Хоча це і не є обов’язковим, проте в багатьох країнах така практика розповсюджена і вважається бажанням надати документові особливої ваги.

Вербальна нота розпочинається компліментом із зазначенням повної назви відправника й отримувача: «Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Міністерству закордонних справ, Посольству (Республіки Польща) і має честь повідомити. » і далі за текстом, а закінчується компліментом із скороченою назвою: «Міністерство користується цією нагодою, щоб поновити Посольству запевнення в своїй глибокій повазі».

Якщо вербальна нота міністерства є відповіддю на ноту посольства, то вона розпочинається так: «Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Посольству Республіки Болгарія у зв’язку з нотою Посольства № .

від (число, місяць), має честь повідомити наступне. «.

Зразки вербальних нот

Комплімент може опускатися, якщо в ноті міститься протест у зв’язку з діями співробітників посольства чи держави, які трактуються як незаконна діяльність або грубе порушення норм поведінки. У такому випадку комплімент виглядав би недоречним і спотворював би характер ноти.

Комплімент не вживається в нотах про оголошення трауру в країні, з висловлюваннями співчуття, а також за принципом взаємності, якщо в тій чи іншій країні компліменти в дипломатичній практиці не застосовуються взагалі.

Діапазон протокольних формул ввічливості надзвичайно широкий, і за його допомогою можна підкреслити суворіший тон або більшу теплоту офіційного документа. Різні вирази, риторичні звертання, двозначні подяки, знаки наголосу, скорочення типу «т. зв.», «т. п.» і «т. д.» у нотній практиці абсолютно недопустимі. При складанні тексту ноти протесту завжди слід пам’ятати, що вона може бути відхилена адресатом, а це, як правило, потягне за собою загострення конфлікту з далеко не визначеними наслідками.

У цілому ж, при дипломатичному листуванні треба завжди пам’ятати просте і мудре загальнолюдське правило: «Ніщо не ціниться так дорого і не коштує так дешево, як ввічливість».

У дипломатичній практиці бувають випадки (останнім часом дуже зрідка), коли надсилається колективна нота представникам кількох держав. Сьогодні держави будують між собою відносини на двосторонній основі як рівноправні суверенні члени світового товариства, а тому колективна нота (дипкорпусу в цілому або групи посольств) може розглядатися як демарш, спроба здійснювати тиск, що не може не викликати адекватної реакції.

Щоб запобігти небажаним формам колективного демаршу, використовується форма надсилання ідентичних нот, у яких викладається практично однакова точка зору кількох держав на одну і ту ж проблему.

У сучасній дипломатії все більше практикується обмін нотами безпосередньо між урядами, що є свідченням зростаючої ролі зовнішньої політики, підвищення рівня відповідальності дипломатів за вирішення кардинальних проблем сучасного світу. У нотах такого характеру компліменти, як правило, не застосовують, і текст виглядає таким чином: «Уряд України має честь заявити Урядові Турецької Республіки наступне. «.

Усі ноти є офіційними документами незалежно від того, які питання в них розглядаються. Будь-яка нота, що надсилається від імені уряду, потребує належної уваги і відповіді від того, кому вона адресується.

Ще одним видом дипломатичного листування є приватний лист напівофіційного характеру. Він здебільшого адресується знайомим офіційним особам і пов’язаний з якоюсь особистою послугою або стосується питань, які є предметом офіційних переговорів чи листування. Цим автор листа підкреслює особисту зацікавленість у вирішенні того чи іншого питання за допомогою особи, якій адресується лист. Приватний лист напівофіційного характеру пишеться на спеціальному бланку (наприклад, бланку Міністра закордонних справ, Посла) меншого формату, навіть на піваркуша або на звичайному поштовому папері. Зворотний бік аркуша не використовується ніколи. Зазвичай, лист починається зі

звернення «Шановний пане_______________ «. Заключний

комплімент обов’язковий і залежить від різниці у службовому становищі автора й адресата, характеру їхніх відносин. У західних країнах звернення і заключний комплімент, а інколи і весь текст, пишуться автором від руки, що надає йому підкреслено приватного характеру.

Номер на листі не вказується, а дата та особистий підпис необхідні. У випадку, якщо лист пишеться на звичайному папері (не на бланку), то до підпису додається і назва офіційної посади автора.

Звання і повне прізвище адресата подаються тільки на конверті.

Широко використовуються також інші документи, що не потребують комплементарного оформлення. Це — пам’ятні записки і меморандуми.

Пам’ятна записка — дипломатичний документ, що передається особисто, метою якого є звернути увагу та підкреслити важливість зробленої під час бесіди заяви або переданого

Источник

Вербальна нота та її місце в дипломатичному листуванні. Назвати види вербальних нот

Вербальна нота — найпоширеніший нині документ. Вербальні ноти використовуються для вирішення широ­кого кола питань. У них викладаються політичні, економічні, науково-технічні та інші проблеми як двостороннього, так і багатостороннього характеру. Нотами подають запити на візи, доводиться до посольства інформація представницького характеру (про організацію поїздок дипломатичного корпусу по країні, про запрошення дипломатів на заходи з нагоди національного свята країни, про екскурсії на промислові підприємства та в наукові заклади) тощо.

Міністерство закордонних справ і посольства ведуть дипломатичне листування в основному шляхом обміну вербальними нотами.

Вербальна нота складається від третьої особи, її текст не підписується. Обов’язковим реквізитом вербальної ноти є протокольні формули. Вербальна нота розпочинається і закінчується компліментом із зазначенням повної назви відправника і адресата: «Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Міністерству закордонних справ, Посольству (Республіки Польща) і має честь повідомити. » і далі по тексту. Закінчується вербальна нота компліментом із скороченою назвою відправника і адресата: «Міністерство користується цією нагодою, щоб поновити Посольству запевнення в своїй глибокій повазі». Комплімент в нотах може опускатися, якщо в ноті міститься протест у зв’язку з діями співробітників посольств чи держави, які трактуються як незаконна діяльність або грубе порушення норм поведінки. Комплімент не вживається в нотах про оголошення трауру в країні, в нотах з висловлюванням співчуття.

Діапазон протокольних формул ввічливості надзвичайно широкий і з його допомогою можна підкреслити суворіший тон або більшу теплоту офіційного документа. Різні вирази, риторичні звертання, двозначні подяки, знаки наголосу, скорочення типу «т. з.», «т. п.», і «т. д.» в нотній практиці абсолютно неприпустимі.

Вербальна нота друкується на бланку. На ноті ставиться печатка Міністерства закордонних справ або посольства. Вербальна нота не підписується. Під текстом ноти зазначається місце й дата відправлення ноти. У лівому верхньому куті під витисненим гербом ставиться вихідний номер. Адреса зазначається в нижньому лівому куті першої сторінки тексту вербальної ноти.

Надзвичайно важливо, щоб зображений на печатці герб мав правильне положення. Глави деяких дипломатичних представництв в кінці тексту вербальної ноти або на печатці ставлять свої ініціали.

В дипломатичній практиці часто потрібно одну і ту ж інформацію потрібно донести до декількох адресатів. Така вербальна нота називається “ідентичною”. В такій ноті ставиться лише один вихідний номер, а в компліменті вказуються всі організації, яким ця нота адресується. Ці ж організації вказуються і в заключному компліменті, і в адресі.

Види вербальних нот. У багатьох країнах розрізняють вербальні но­ти, які містять над текстом відповідну назву ВЕРБАЛЬНА НОТА. У таких документах можуть ставитися важливі політичні питання, наприклад уз­годження умов і термінів переговорів. У тих країнах, де існує відповідна практика, вербальну ноту без заголовка називають офіційною нотою. Вона широко застосовується і слугує вирішенню поточних питань адміні­стративно-технічного, протокольного характеру тощо. В українській про­токольній практиці ноти із заголовком не використовуються.

Різновидом вербальної ноти є циркулярна нота — нота однакового змісту, що надсилається МЗС іноземним посольствам і місіям, які знахо­дяться у державі, або посольством чи місією іншим посольствам і місіям у країні перебування. До складання циркулярної ноти ставляться ті ж вимоги, що й до складання вербальної ноти.

Для того, щоб краще уявити вживання протокольних формул у вербальній ноті, треба розрізняти ноти, що посилаються на рівні уряду, ноти міністерства закордонних справ і ноти посольства.

Різновидом вербальної ноти є урядова нота (дипломатична нота), яка набула поширення після II світової війни. Такими типами документів обмінюються уряди держав за посередництвом МЗС або дипломатичної місії. Урядова нота відрізняється від класичної ноти відсутністю початко­вої і кінцевої протокольної формули, словосполучення «має честь». Протокольна формула ноти уряду найчастіше починається так: «Уряд України вважає за необхідне заявити урядові (повна назва країни) наступне». Якщо нота є відповіддю на ноту іншого уряду, то початкова формула найчастіше обмежується підтвердженням факту отримання ноти, на яку дається відповідь.

«Колективна нота» – це вербальна нота, яка надсилається від імені кількох відправників.

У минулому використовувався такий різно­вид урядових нот як маніфест — нота, призначена для опублікування. Різновидом урядової ноти є також ультиматум — нота з викладенням вимог, які один уряд пред’являє іншому і дає зрозуміти, що застосування сили не виключається.

Источник

Вербальна нота та її місце в дипломатичному листуванні. Назвати види вербальних нот.

Вербальна нота — найпоширеніший нині документ. Вербальні ноти використовуються для вирішення широ­кого кола питань. У них викладаються політичні, економічні, науково-технічні та інші проблеми як двостороннього, так і багатостороннього характеру. Нотами подають запити на візи, доводиться до посольства інформація представницького характеру (про організацію поїздок дипломатичного корпусу по країні, про запрошення дипломатів на заходи з нагоди національного свята країни, про екскурсії на промислові підприємства та в наукові заклади) тощо.

Міністерство закордонних справ і посольства ведуть дипломатичне листування в основному шляхом обміну вербальними нотами.

Вербальна нота складається від третьої особи, її текст не підписується. Обов’язковим реквізитом вербальної ноти є протокольні формули. Вербальна нота розпочинається і закінчується компліментом із зазначенням повної назви відправника і адресата: «Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Міністерству закордонних справ, Посольству (Республіки Польща) і має честь повідомити. » і далі по тексту. Закінчується вербальна нота компліментом із скороченою назвою відправника і адресата: «Міністерство користується цією нагодою, щоб поновити Посольству запевнення в своїй глибокій повазі». Комплімент в нотах може опускатися, якщо в ноті міститься протест у зв’язку з діями співробітників посольств чи держави, які трактуються як незаконна діяльність або грубе порушення норм поведінки. Комплімент не вживається в нотах про оголошення трауру в країні, в нотах з висловлюванням співчуття.

Діапазон протокольних формул ввічливості надзвичайно широкий і з його допомогою можна підкреслити суворіший тон або більшу теплоту офіційного документа. Різні вирази, риторичні звертання, двозначні подяки, знаки наголосу, скорочення типу «т. з.», «т. п.», і «т. д.» в нотній практиці абсолютно неприпустимі.

Вербальна нота друкується на бланку. На ноті ставиться печатка Міністерства закордонних справ або посольства. Вербальна нота не підписується. Під текстом ноти зазначається місце й дата відправлення ноти. У лівому верхньому куті під витисненим гербом ставиться вихідний номер. Адреса зазначається в нижньому лівому куті першої сторінки тексту вербальної ноти.

Надзвичайно важливо, щоб зображений на печатці герб мав правильне положення. Глави деяких дипломатичних представництв в кінці тексту вербальної ноти або на печатці ставлять свої ініціали.

В дипломатичній практиці часто потрібно одну і ту ж інформацію потрібно донести до декількох адресатів. Така вербальна нота називається “ідентичною”. В такій ноті ставиться лише один вихідний номер, а в компліменті вказуються всі організації, яким ця нота адресується. Ці ж організації вказуються і в заключному компліменті, і в адресі.

Види вербальних нот. У багатьох країнах розрізняють вербальні но­ти, які містять над текстом відповідну назву ВЕРБАЛЬНА НОТА. У таких документах можуть ставитися важливі політичні питання, наприклад уз­годження умов і термінів переговорів. У тих країнах, де існує відповідна практика, вербальну ноту без заголовка називають офіційною нотою. Вона широко застосовується і слугує вирішенню поточних питань адміні­стративно-технічного, протокольного характеру тощо. В українській про­токольній практиці ноти із заголовком не використовуються.

Різновидом вербальної ноти є циркулярна нота — нота однакового змісту, що надсилається МЗС іноземним посольствам і місіям, які знахо­дяться у державі, або посольством чи місією іншим посольствам і місіям у країні перебування. До складання циркулярної ноти ставляться ті ж вимоги, що й до складання вербальної ноти.

Для того, щоб краще уявити вживання протокольних формул у вербальній ноті, треба розрізняти ноти, що посилаються на рівні уряду, ноти міністерства закордонних справ і ноти посольства.

Різновидом вербальної ноти є урядова нота (дипломатична нота), яка набула поширення після II світової війни. Такими типами документів обмінюються уряди держав за посередництвом МЗС або дипломатичної місії. Урядова нота відрізняється від класичної ноти відсутністю початко­вої і кінцевої протокольної формули, словосполучення «має честь». Протокольна формула ноти уряду найчастіше починається так: «Уряд України вважає за необхідне заявити урядові (повна назва країни) наступне». Якщо нота є відповіддю на ноту іншого уряду, то початкова формула найчастіше обмежується підтвердженням факту отримання ноти, на яку дається відповідь.

«Колективна нота» – це вербальна нота, яка надсилається від імені кількох відправників.

У минулому використовувався такий різно­вид урядових нот як маніфест — нота, призначена для опублікування. Різновидом урядової ноти є також ультиматум — нота з викладенням вимог, які один уряд пред’являє іншому і дає зрозуміти, що застосування сили не виключається.

Дата добавления: 2015-01-19 ; просмотров: 255 ; Нарушение авторских прав

Источник