- НОТЫ ДЛЯ НАРОДНОГО ХОРА И СОЛИСТОВ
- Волинський народний хор
- Все записи Записи сообщества Поиск Волинський народний хор запись закреплена Державний академічний Волинський народний хор був створений у місті Луцьку при Волинській обласній філармонії в 1978 році. Одним з організаторів та першим художнім керівником колективу був композитор, народний артист України А. М. Пашкевич. З 1989 по 1993 роки колектив працював під керівництвом відомого балетмейстера, заслуженого артиста України А. Показать полностью. Й. Іванова. З 1989 року і по сьогоднішній день головним диригентом, а з 1993 року і художнім керівником Волинського народного хору є заслужений діяч мистецтв України Олександр Олександрович Стадник. Балетмейстер колективу — заслужений артист України Валерій Смирнов, хормейстер — Володимир Єфіменко, керівник оркестру — заслужений артист України Ростислав П’ятачук. В складі Волинського народного хору 36 артистів хору, 25 артистів балетної групи та 15 оркестрантів з середньою спеціальною та вищою освітою, серед яких 5 заслужених артистів України. У 2002 році за видатні досягнення у розвитку українського музичного мистецтва Волинському народному хору було надано статус академічного. За роки свого існування Волинським народним хором було проведено більше 3000 концертів як в Україні, так і за її межами. З 1978 по 1991 рік гастролі колективу відбулися в Росії, Казахстані, Узбекистані, Грузії, Естонії, Латвії, Литві, Азербайджані. З 1991 року постійними стали концерти Волинського народного хору за кордоном. Так, зокрема, гастролі відбувалися в Нідерландах (1992 р.), Греції (1993 р.), Німеччині (1994 р.), Естонії (1996 р.), Австрії (1997 р.), Італії (1998 р.), Білорусі (2001 р.), Литві (2003 р.), майже у всіх найбільших містах Польщі (1995-2009 рр.) З великим успіхом пройшли концерти Волинського народного хору в найкращих концертних залах Канади та США в 1999 та 2006 роках. Артистам аплодували жителі Торонто, Оттави, Монреаля, Баффало, Кінгстона, Детройта, Чикаго та інших міст Північної Америки. Волинський народний хор є також частим гостем столиці України як під час участі в мистецьких акціях, так і з сольними концертами в Національному Палаці культури “Україна”, останній з яких відбувся у травні 2009 року. Активна концертна та гастрольна діяльність Волинського народного хору, постійний глядацький успіх та широкий громадський резонанс після кожної презентації нових концертних програм зумовлені, насамперед, самобутнім та цікавим репертуаром, оригінальністю і своєрідністю звучання та чіткою і самобутньою режисерською побудовою самого виступу колективу, де українська народна пісня, танець, музика сплітаються в неповторний вінок вокально-хореографічних композицій, жанрових сцен, етнографічних картин а, іноді, і цілих народних вистав. Варто зазначити, що керівництво та артисти колективу сміливо йдуть на експерименти, в яких традиції жанру українського народного мистецтва намагаються органічно поєднати з сучасністю та світосприйняттям молодого покоління в чому на сьогоднішній день мають багато послідовників серед професійних та аматорських колективів України. Державний академічний Волинський народний хор — це молодість і краса українського народного мистецтва та високопрофесійна майстерність виконання. Це заповнені концертні зали, та щирі оплески, це успіх як в Україні, так і в багатьох країнах світу. Волинський народний хор запись закреплена Державний академічний Волинський народний хор Волинський народний хор запись закреплена Державний академічний Волинський народний хор — професійний мистецький колектив заснований в 1978 році в місті Луцьку Волинської області. Одним з організаторів та першим художнім керівником хору був народний артист України, композитор Анатолій Максимович Пашкевич. З 1989 по 1993 рік колектив очолював відомий балетмейстер, заслужений артист України Анатолій Йосипович Іванов. Показать полностью. З 1989 року головним диригентом, а з 1993 року і художнім керівником Волинського народного хору є заслужений діяч мистецтв України Олександр Олександрович Стадник. Колектив на сьогоднішній день налічує близько 80 чоловік артистичного складу з середньою спеціальною та вищою музичною освітою а також адміністративний персонал. Хорова група — 38 співаків (хормейстер Володимир Валерійович Єфіменко) Балетна група — 22 танцюристи (балетмейстер заслужений артист України Валерій Васильович Смирнов) Оркестр -14 музикантів (керівник оркестру заслужений артист України Ростислав Максимович П’ятачук) За роки існування державний академічний Волинський народний хор провів більше 3500 концертів, з великим успіхом гастролюючи як в Україні, так і далеко за її межами. Колективу аплодували найбільші концертні зали Канади та США, Італії, Греції, Польщі, Австрії, Бельгії, Франції, Німеччини та багатьох інших країн Європи. Випущено 6 аудіо-альбомів з записами більш як сотні пісень, які були вперше виконані саме Волинським народним хором, а також чотири відео-альбоми різних концертних програм колективу. В 2008 році вийшла в світ книга “Співає Волинський народний хор” де зібрано 120 найкращих пісень з репертуару колективу. Основу репертуару Волинського народного хору складає пісенний, музичний та хореографічний матеріал Волині, в якому особлива увага приділяється фольклорній спадщині в записах Лесі Українки та Оскара Кольберга. Творчим кредо художнього керівника колективу є постійне оновлення та створення нових концертних програм, збагачення репертуару фольклорним надбанням як Волині, так і інших регіонів України та пошук нових форм і методів його сценічного втілення через органічне поєднання танцю, інструментальної музики та пісні, використовуючи як традиційну, так і сучасну манери їх обробки та виконання. Державний академічний Волинський народний хор це українська пісня, танець та інструментальна музика сплетені у барвистий вінок вокально-хореографічних композицій,жанрових сцен, етнографічних картин. Державний академічний Волинський народний хор це традиції жанру,органічно поєднані з сучасністю., світосприйняттям молодого покоління. Це бережливе відношення до фольклору та постійний пошук нових його відображення на сцені. Державний академічний Волинський народний хор це молодість і краса українського народного мистецтва та високопрофесійна майстерність виконання. Це відданість своїй справі і любов до культури українського народу всіх артистів та керівництва колективу. Державний академічний Волинський народний хор це заповнені концертні зали, це щирі оплески, це успіх як в Україні, так і в багатьох країнах світу. Волинський народний хор запись закреплена (до 75-річчя Анатолія Пашкевича) Гойда, як море,Світязь хвилю синю, Зовуся я красунею Волинню, Я вся в лісах, озерах і долинах, Я вся в розлогих вербах і калинах… Показать полностью. Коли співає Волинський народний хор, я згадую, як народилася ця музична візитка краю, справжній гімн Волині, подарований цьому чарівному краю незабутніми Анатолієм Пашкевичем і Дмитром Луценком. Для першого виступу новоствореного у 1978 році професійного колективу (як тепер кажуть – презентації) була підготовлена нова програма, але не вистачало заголовної пісні. Вона писалася довго, з безліччю варіантів. Автори напружено працювали і шукали оптимальний варіант. Вони час від часу зустрічалися то у Луцьку, то в Києві і, як правило, заходили до нас, у Центральний будинок народної творчості, який знаходився на території Лаври, в корп. № 15. Мабуть, у цьому старовинному монастирському приміщенні відчувалася якась особлива енергетика та доброзичливість господарів. Поряд з іншими піснями тут звучала і «Пісня про Волинь», а ми були її першими слухачами і критиками. Дмитро Омелянович любив Анатолія, як сина і молодшого брата, витримував його невгамовний характер, оберігав від сторонніх нав’язливих приятелів, бо цінував геніальне обдарування композитора, і як міг, у всьому намагався йому допомогти. Разом вони створили пісні: «А мати ходить на курган», «Батькове серце», «Гуси летіли», «Мамина вишня», «Ой ти, річенько», «Пісня про хліб», «Хата моя, біла хата», «Яблунева доля» та ін. Луценко, так само, як і Пашкевич, любив Волинь, інакше хіба зміг би написати такого ліричного щемливого вірша, як «Пісня волинянки» (музика Олександра Зуєва). Пашкевич був і залишається унікальною особистістю в українській культурі, самородком, неперевершеним мелодистом. Народився Анатолій Максимович 11 лютого 1938 року в селищі Довбиш Баранівського району – поліській глибинці на Житомирщині, в простій родині. Цей район колись мав назву «Мархлевський» і був заселений переважно поляками, мешканців якого у 20-30-х років майже всіх виселили або репресували. Тут багато костелів, тому, можливо, місцеві традиції наклали відбиток на характер і темперамент Анатолія, однак він був щирим українцем, справжнім патріотом, глибоко національним багатогранним митцем. Батько, помітивши зацікавлення сина музикою, продав корову «Лиску» і купив баян, на якому хлопець і навчився грати, сам влаштувався у місцевому Будинку культури, згодом створив у Житомирі Поліський народний хор. Після роботи в 1963-1974рр. в Черкаському народному хорі Анатолій Максимович приїхав до Києва, деякий час працював в хоровому відділі Центрального Будинку народної творчості (я тоді була заступником директора), робив майстерні аранжування та гармонізацію народних пісень і власних творів; їздив у відрядження, допомагав сільським аматорам. Водночас керував Заслуженим ансамблем пісні і танцю України «Дарничанка» (1974-1977). Його професіоналізм дивував, адже він не мав музичної освіти (одночасно зі службою в армії лише закінчив заочні курси баяністів-керівників художньої самодіяльності при Всесоюзному Будинку народної творчості ім. Н. К. Крупської у Москві), але створив найкращі в Україні філармонійні народні художні колективи, написав понад 200 пісенних шедеврів, які й дотепер ніхто не перевершив! А ще мав дар красного письменства, майстерно володів словом, писав прозу і вірші. Бог наділив його унікальним талантом, який він, як кажуть, «загрібав лопатою». Та не цінував його, не розуміючи, можливо, що такі люди, як він, народжуються дуже рідко, – хіба що один раз на кілька мільйонів. 1978 року на запрошення першого секретаря Волинського обкому партії М. П. Коржа, який перед тим обіймав керівну посаду в м. Черкаси і цінував Пашкевича, як талановитого митця, Анатолій Максимович переїжджає до Луцька, де організовує професійний народний колектив, його призначають художнім керівником обласної філармонії. В місті створюють найкращі умови для побуту, і саме тут розцвітає неперевершений талант композитора, який відзначав, що тільки на Волині почувався «легко і вільно, тільки тут йому хотілося творити». Поліському краєві, який він полюбив, Пашкевич присвятив ще один свій шедевр – пісню «Світязь» на вірші волинського поета Йосипа Струцюка. 1978 Анатолію Максимовичу було присуджене звання «Заслужений артист України», а 1985 року – «Народний артист України», мав він й інші державні відзнаки. Та найвищою нагородою для нього була безмежна любов народу. Не було в Україні народного колективу чи ансамблю, який би не «співав Пашкевича». Волинський хор зажив за нього всесоюзної і міжнародної слави, став учасником багатьох престижних фестивалів. У доробку композитора музика великих форм: фольк-опера «Блудний син», ораторія «Крик попелу», кантати «Лебеді материнства», «Чернігівські дзвони». З-під його пера з’являються прозові і поетичні твори, які спочатку друкує газета «Волинь», потім вони виходять окремою збіркою. Здавалося б – живи, твори, радій! Та доля талановитого митця була частіше встелена тернами, ніж трояндами. Не все складалося і в особистому житті – неодноразово доводилося міняти місце проживання і роботу, переїжджати з одного міста до іншого. Закінчив Анатолій Максимович свій творчий шлях у Чернігові – після Петра Процька очолив філармонійний народний хор (1989- 2005), який неодноразово виступав в Національному палаці «Україна», користувався популярністю за межами нашої держави. 2001 року Анатолій Пашкевич і Раїса Кириченко стали першими лауреатами літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото».Тоді я його востаннє бачила на врученні нагороди в Національній опері у Києві. Виглядав втомленим і хворобливим, але мені на все життя він запам’ятався таким, яким я знала його на початку 70-х – молодим, завзятим життєлюбом, який шанував усіх, хто з увагою ставився і піклувався про нього, і не тримав зла на недоброзичливців та заздрісників, яких було чимало. Прожив лише 67 років (так само, як і Дмитро Луценко), його не стало 8 січня 2005 року; через місяць, якраз у день його народження, пішла за ним Раїса Кириченко. У лютому 2013 року Анатолію Пашкевичу було б 75. Не вберегли ще одного генія, який міг би написати ще стільки шедеврів! Поховано Анатолія Максимовича на міському кладовищі у Черкасах, поряд з відомою співачкою Ольгою Павловською, на тій же алеї покоїться прах поета Василя Симоненка. Згадаймо нашого побратима улюбленою багатьма «Піснею про Волинь». Нехай вона ляже замість квітів на його могилу. Ми тебе любимо й пам’ятаємо, дорогий друже, Анатоліє Максимовичу, волиняни вдячні за твої прекрасні пісні, які завжди звучатимуть в наших серцях. Ольга РУТКОВСЬКА ПІСНЯ ПРО ВОЛИНЬ 1. Ти у гаях, озерах и долинах, Ти у розлогих вербах і калинах. Ти вся в льонах, що грають як перлинки, Ти рідна мати Лесі Українки. Приспів: Гойда, як море, Світязь хвилю синю, Зовуся я красунею Волині. Я вся в гаях, озерах і долинах, Я вся в розлогих вербах і калинах. 2. Ти у хлібах, янтарних, мов жарптиця Ти у стрімкому леті, як орлиця Любов даруєш хлопцям і дівчатам Бо ти щаслива й долею багата Приспів. 3. Горжуся я і доньками й синами Землею й мирним небом, що над нами Де грає ніжним цвітом, як барвінки Безсмертна слава Лесі Українки Приспів. Источник
НОТЫ ДЛЯ НАРОДНОГО ХОРА И СОЛИСТОВ
Закрытые профили в сообщество НЕ ПРИНИМАЮТСЯ. Cтена — только для поиска нот.
Прежде, чем делать запрос — внимательно осмотритесь: возможно, эти ноты уже есть в каталоге или документах!
ПОИСК НОТ В ГРУППЕ:
Показать полностью.
1. В ♪♫ НОТНОМ КАТАЛОГЕ ♪♫, который составлен в алфавитном порядке по названию песен.
2. В разделе «документы».
3. В разделе «фотоальбомы», где собраны нотные сборники по темам (хор, солисты, детский альбом и др.) Под каждой фотографией обложки сборника есть его содержание.
4. В разделе «ссылки»: они отправят Вас в подобные группы или на сайты, богатые нотным материалом, который можно скачать бесплатно.
5. В обсуждениях выделены некоторые узловые темы: лирические, плясовые, хороводные, свадебные песни, духовные стихи, распевки, методический материал.
В том случае, если Вы ничего не нашли, смело пишите свой запрос на поиск.
Всегда ваши, «РНП — ноты для солистов и народного хора».
Источник
Волинський народний хор
Державний академічний Волинський народний хор
Художній керівник і головний диригент — заслужений діяч мистецтв України Олександр Стадник.
Показать полностью.
Державний академічний Волинський народний хор — професійний мистецький колектив, заснований в 1978 році в місті Луцьку Волинської області. Одним з організаторів та першим художнім керівником хору був народний артист України, композитор Анатолій Максимович Пашкевич. З 1989 року головним диригентом, а з 1993 року і художнім керівником Волинського народного хору є заслужений діяч мистецтв України Олександр Олександрович Стадник.
За роки існування державний академічний Волинський народний хор провів більше 3500 концертів, з великим успіхом гастролюючи як в Україні, так і далеко за її межами. Колективу аплодували найбільші концертні зали Канади та США, Італії, Греції, Польщі, Австрії, Бельгії, Франції, Німеччини та багатьох інших країн Європи.
Основу репертуару Волинського народного хору складає пісенний, музичний та хореографічний матеріал Волині, в якому особлива увага приділяється фольклорній спадщині в записах Лесі Українки та Оскара Кольберга.
- Все записи
- Записи сообщества
- Поиск
Волинський народний хор запись закреплена
Державний академічний Волинський народний хор був створений у місті Луцьку при Волинській обласній філармонії в 1978 році. Одним з організаторів та першим художнім керівником колективу був композитор, народний артист України А. М. Пашкевич. З 1989 по 1993 роки колектив працював під керівництвом відомого балетмейстера, заслуженого артиста України А.
Показать полностью. Й. Іванова. З 1989 року і по сьогоднішній день головним диригентом, а з 1993 року і художнім керівником Волинського народного хору є заслужений діяч мистецтв України Олександр Олександрович Стадник. Балетмейстер колективу — заслужений артист України Валерій Смирнов, хормейстер — Володимир Єфіменко, керівник оркестру — заслужений артист України Ростислав П’ятачук. В складі Волинського народного хору 36 артистів хору, 25 артистів балетної групи та 15 оркестрантів з середньою спеціальною та вищою освітою, серед яких 5 заслужених артистів України. У 2002 році за видатні досягнення у розвитку українського музичного мистецтва Волинському народному хору було надано статус академічного.
За роки свого існування Волинським народним хором було проведено більше 3000 концертів як в Україні, так і за її межами. З 1978 по 1991 рік гастролі колективу відбулися в Росії, Казахстані, Узбекистані, Грузії, Естонії, Латвії, Литві, Азербайджані. З 1991 року постійними стали концерти Волинського народного хору за кордоном. Так, зокрема, гастролі відбувалися в Нідерландах (1992 р.), Греції (1993 р.), Німеччині (1994 р.), Естонії (1996 р.), Австрії (1997 р.), Італії (1998 р.), Білорусі (2001 р.), Литві (2003 р.), майже у всіх найбільших містах Польщі (1995-2009 рр.) З великим успіхом пройшли концерти Волинського народного хору в найкращих концертних залах Канади та США в 1999 та 2006 роках. Артистам аплодували жителі Торонто, Оттави, Монреаля, Баффало, Кінгстона, Детройта, Чикаго та інших міст Північної Америки. Волинський народний хор є також частим гостем столиці України як під час участі в мистецьких акціях, так і з сольними концертами в Національному Палаці культури “Україна”, останній з яких відбувся у травні 2009 року.
Активна концертна та гастрольна діяльність Волинського народного хору, постійний глядацький успіх та широкий громадський резонанс після кожної презентації нових концертних програм зумовлені, насамперед, самобутнім та цікавим репертуаром, оригінальністю і своєрідністю звучання та чіткою і самобутньою режисерською побудовою самого виступу колективу, де українська народна пісня, танець, музика сплітаються в неповторний вінок вокально-хореографічних композицій, жанрових сцен, етнографічних картин а, іноді, і цілих народних вистав. Варто зазначити, що керівництво та артисти колективу сміливо йдуть на експерименти, в яких традиції жанру українського народного мистецтва намагаються органічно поєднати з сучасністю та світосприйняттям молодого покоління в чому на сьогоднішній день мають багато послідовників серед професійних та аматорських колективів України.
Державний академічний Волинський народний хор — це молодість і краса українського народного мистецтва та високопрофесійна майстерність виконання. Це заповнені концертні зали, та щирі оплески, це успіх як в Україні, так і в багатьох країнах світу.
Волинський народний хор запись закреплена
Державний академічний Волинський народний хор
Волинський народний хор запись закреплена
Державний академічний Волинський народний хор — професійний мистецький колектив заснований в 1978 році в місті Луцьку Волинської області. Одним з організаторів та першим художнім керівником хору був народний артист України, композитор Анатолій Максимович Пашкевич. З 1989 по 1993 рік колектив очолював відомий балетмейстер, заслужений артист України Анатолій Йосипович Іванов.
Показать полностью. З 1989 року головним диригентом, а з 1993 року і художнім керівником Волинського народного хору є заслужений діяч мистецтв України Олександр Олександрович Стадник.
Колектив на сьогоднішній день налічує близько 80 чоловік артистичного складу з середньою спеціальною та вищою музичною освітою а також адміністративний персонал.
Хорова група — 38 співаків (хормейстер Володимир Валерійович Єфіменко)
Балетна група — 22 танцюристи (балетмейстер заслужений артист України Валерій Васильович Смирнов)
Оркестр -14 музикантів (керівник оркестру заслужений артист України Ростислав Максимович П’ятачук)
За роки існування державний академічний Волинський народний хор провів більше 3500 концертів, з великим успіхом гастролюючи як в Україні, так і далеко за її межами. Колективу аплодували найбільші концертні зали Канади та США, Італії, Греції, Польщі, Австрії, Бельгії, Франції, Німеччини та багатьох інших країн Європи. Випущено 6 аудіо-альбомів з записами більш як сотні пісень, які були вперше виконані саме Волинським народним хором, а також чотири відео-альбоми різних концертних програм колективу. В 2008 році вийшла в світ книга “Співає Волинський народний хор” де зібрано 120 найкращих пісень з репертуару колективу.
Основу репертуару Волинського народного хору складає пісенний, музичний та хореографічний матеріал Волині, в якому особлива увага приділяється фольклорній спадщині в записах Лесі Українки та Оскара Кольберга. Творчим кредо художнього керівника колективу є постійне оновлення та створення нових концертних програм, збагачення репертуару фольклорним надбанням як Волині, так і інших регіонів України та пошук нових форм і методів його сценічного втілення через органічне поєднання танцю, інструментальної музики та пісні, використовуючи як традиційну, так і сучасну манери їх обробки та виконання.
Державний академічний Волинський народний хор це українська пісня, танець та інструментальна музика сплетені у барвистий вінок вокально-хореографічних композицій,жанрових сцен, етнографічних картин.
Державний академічний Волинський народний хор це традиції жанру,органічно поєднані з сучасністю., світосприйняттям молодого покоління. Це бережливе відношення до фольклору та постійний пошук нових його відображення на сцені.
Державний академічний Волинський народний хор це молодість і краса українського народного мистецтва та високопрофесійна майстерність виконання. Це відданість своїй справі і любов до культури українського народу всіх артистів та керівництва колективу.
Державний академічний Волинський народний хор це заповнені концертні зали, це щирі оплески, це успіх як в Україні, так і в багатьох країнах світу.
Волинський народний хор запись закреплена
(до 75-річчя Анатолія Пашкевича)
Гойда, як море,Світязь хвилю синю,
Зовуся я красунею Волинню,
Я вся в лісах, озерах і долинах,
Я вся в розлогих вербах і калинах…
Показать полностью.
Коли співає Волинський народний хор, я згадую, як народилася ця музична візитка краю, справжній гімн Волині, подарований цьому чарівному краю незабутніми Анатолієм Пашкевичем і Дмитром Луценком. Для першого виступу новоствореного у 1978 році професійного колективу (як тепер кажуть – презентації) була підготовлена нова програма, але не вистачало заголовної пісні. Вона писалася довго, з безліччю варіантів. Автори напружено працювали і шукали оптимальний варіант. Вони час від часу зустрічалися то у Луцьку, то в Києві і, як правило, заходили до нас, у Центральний будинок народної творчості, який знаходився на території Лаври, в корп. № 15. Мабуть, у цьому старовинному монастирському приміщенні відчувалася якась особлива енергетика та доброзичливість господарів. Поряд з іншими піснями тут звучала і «Пісня про Волинь», а ми були її першими слухачами і критиками.
Дмитро Омелянович любив Анатолія, як сина і молодшого брата, витримував його невгамовний характер, оберігав від сторонніх нав’язливих приятелів, бо цінував геніальне обдарування композитора, і як міг, у всьому намагався йому допомогти. Разом вони створили пісні: «А мати ходить на курган», «Батькове серце», «Гуси летіли», «Мамина вишня», «Ой ти, річенько», «Пісня про хліб», «Хата моя, біла хата», «Яблунева доля» та ін. Луценко, так само, як і Пашкевич, любив Волинь, інакше хіба зміг би написати такого ліричного щемливого вірша, як «Пісня волинянки» (музика Олександра Зуєва).
Пашкевич був і залишається унікальною особистістю в українській культурі, самородком, неперевершеним мелодистом. Народився Анатолій Максимович 11 лютого 1938 року в селищі Довбиш Баранівського району – поліській глибинці на Житомирщині, в простій родині. Цей район колись мав назву «Мархлевський» і був заселений переважно поляками, мешканців якого у 20-30-х років майже всіх виселили або репресували. Тут багато костелів, тому, можливо, місцеві традиції наклали відбиток на характер і темперамент Анатолія, однак він був щирим українцем, справжнім патріотом, глибоко національним багатогранним митцем. Батько, помітивши зацікавлення сина музикою, продав корову «Лиску» і купив баян, на якому хлопець і навчився грати, сам влаштувався у місцевому Будинку культури, згодом створив у Житомирі Поліський народний хор.
Після роботи в 1963-1974рр. в Черкаському народному хорі Анатолій Максимович приїхав до Києва, деякий час працював в хоровому відділі Центрального Будинку народної творчості (я тоді була заступником директора), робив майстерні аранжування та гармонізацію народних пісень і власних творів; їздив у відрядження, допомагав сільським аматорам. Водночас керував Заслуженим ансамблем пісні і танцю України «Дарничанка» (1974-1977). Його професіоналізм дивував, адже він не мав музичної освіти (одночасно зі службою в армії лише закінчив заочні курси баяністів-керівників художньої самодіяльності при Всесоюзному Будинку народної творчості ім. Н. К. Крупської у Москві), але створив найкращі в Україні філармонійні народні художні колективи, написав понад 200 пісенних шедеврів, які й дотепер ніхто не перевершив! А ще мав дар красного письменства, майстерно володів словом, писав прозу і вірші. Бог наділив його унікальним талантом, який він, як кажуть, «загрібав лопатою». Та не цінував його, не розуміючи, можливо, що такі люди, як він, народжуються дуже рідко, – хіба що один раз на кілька мільйонів.
1978 року на запрошення першого секретаря Волинського обкому партії М. П. Коржа, який перед тим обіймав керівну посаду в м. Черкаси і цінував Пашкевича, як талановитого митця, Анатолій Максимович переїжджає до Луцька, де організовує професійний народний колектив, його призначають художнім керівником обласної філармонії. В місті створюють найкращі умови для побуту, і саме тут розцвітає неперевершений талант композитора, який відзначав, що тільки на Волині почувався «легко і вільно, тільки тут йому хотілося творити». Поліському краєві, який він полюбив, Пашкевич присвятив ще один свій шедевр – пісню «Світязь» на вірші волинського поета Йосипа Струцюка. 1978 Анатолію Максимовичу було присуджене звання «Заслужений артист України», а 1985 року – «Народний артист України», мав він й інші державні відзнаки. Та найвищою нагородою для нього була безмежна любов народу. Не було в Україні народного колективу чи ансамблю, який би не «співав Пашкевича». Волинський хор зажив за нього всесоюзної і міжнародної слави, став учасником багатьох престижних фестивалів.
У доробку композитора музика великих форм: фольк-опера «Блудний син», ораторія «Крик попелу», кантати «Лебеді материнства», «Чернігівські дзвони». З-під його пера з’являються прозові і поетичні твори, які спочатку друкує газета «Волинь», потім вони виходять окремою збіркою. Здавалося б – живи, твори, радій! Та доля талановитого митця була частіше встелена тернами, ніж трояндами. Не все складалося і в особистому житті – неодноразово доводилося міняти місце проживання і роботу, переїжджати з одного міста до іншого. Закінчив Анатолій Максимович свій творчий шлях у Чернігові – після Петра Процька очолив філармонійний народний хор (1989- 2005), який неодноразово виступав в Національному палаці «Україна», користувався популярністю за межами нашої держави.
2001 року Анатолій Пашкевич і Раїса Кириченко стали першими лауреатами літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото».Тоді я його востаннє бачила на врученні нагороди в Національній опері у Києві. Виглядав втомленим і хворобливим, але мені на все життя він запам’ятався таким, яким я знала його на початку 70-х – молодим, завзятим життєлюбом, який шанував усіх, хто з увагою ставився і піклувався про нього, і не тримав зла на недоброзичливців та заздрісників, яких було чимало. Прожив лише 67 років (так само, як і Дмитро Луценко), його не стало 8 січня 2005 року; через місяць, якраз у день його народження, пішла за ним Раїса Кириченко.
У лютому 2013 року Анатолію Пашкевичу було б 75. Не вберегли ще одного генія, який міг би написати ще стільки шедеврів! Поховано Анатолія Максимовича на міському кладовищі у Черкасах, поряд з відомою співачкою Ольгою Павловською, на тій же алеї покоїться прах поета Василя Симоненка.
Згадаймо нашого побратима улюбленою багатьма «Піснею про Волинь». Нехай вона ляже замість квітів на його могилу. Ми тебе любимо й пам’ятаємо, дорогий друже, Анатоліє Максимовичу, волиняни вдячні за твої прекрасні пісні, які завжди звучатимуть в наших серцях.
Ольга РУТКОВСЬКА
ПІСНЯ ПРО ВОЛИНЬ
1. Ти у гаях, озерах и долинах,
Ти у розлогих вербах і калинах.
Ти вся в льонах, що грають як перлинки,
Ти рідна мати Лесі Українки.
Приспів:
Гойда, як море, Світязь хвилю синю,
Зовуся я красунею Волині.
Я вся в гаях, озерах і долинах,
Я вся в розлогих вербах і калинах.
2. Ти у хлібах, янтарних, мов жарптиця
Ти у стрімкому леті, як орлиця
Любов даруєш хлопцям і дівчатам
Бо ти щаслива й долею багата
Приспів.
3. Горжуся я і доньками й синами
Землею й мирним небом, що над нами
Де грає ніжним цвітом, як барвінки
Безсмертна слава Лесі Українки
Приспів.
Источник